Замовити сьогодні, Середа 22 Листопад 2017, диплом курсову роботу дисертацію реферат контрольну звіт Диплом. Дипломи на замовлення. Заказ дипломной работы.
А ти вже захистив диплом?
Перший оператор
телефон 063 486-1-786 Life:)
Другий оператор
телефон 063 486-1-786 Life:)
Третій оператор
телефон 066 196-78-74 Vodafone
Імя *:
Тел. *:
E-mail:

Головна Англійська версія сайту Російська версія сайту | Карта сайту | Favorites Favorites | RSS RSS Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Увійти на сайт
Меню сайту
Пошук
Наше опитування
Як дізналися про агентство Інформаційні послуги?
Всього відповідей: 246
Статистика

On-line всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Всього зареєстровано Всього зареєстровано: 2093
Нових за місяць Нових за місяць: 26
Нових за тиждень Нових за тиждень: 7
Нових сьогодні Нових сьогодні: 0

З них
Виконавців Виконавців: 756
Працівників агентства Працівників агентства: 4
Партнерів Партнерів: 6
Перевірених юзерів Перевірених юзерів: 214
Звичайних юзерів Звичайних юзерів: 1110

З них
Чоловіків Чоловіків: 1287
Жінок Жінок: 806

Форум виконавців

Головна » Каталог робіт » 2013 » Червень » 18 » Фразеологізми в українській мові
16:02
Фразеологізми в українській мові
Категорія: Мовознавство | Предмет: Українська мова | Вартість: 0,00 грн. | Сторінок: 15 | Переглядів: 4951 | Додав: Наташа | Рейтинг: 0.0/0
ФРАЗЕОЛОГІЯ ЯК ПОНЯТТЯ
Фразеологія (від гр. phгаsis – вислів і logos – поняття, вчення) – це : 1. Розділ мовознавства, що вивчає сталі звороти мовлення. 2. Склад фразеологічних одиниць і висловів мови. До складу фразеологій входять ідіоми, порівняння, крилаті вислови, прислів’я, приказки, стійкі формули, звороти науково термінологічного характеру, афоризми, сталі вислови з виробничо-технічної сфери та ін.
Фразеологічною одиницею, або фразеологізмом, називається стійке сполучення слів, граматично організованих за моделлю словосполучення або речення. Фразеологізми характеризуються семантичною злитістю компонентів, цілісністю значення и автоматичним відтворенням у мовленні.
Наприклад.: збити з пантелику; біла ворона; прокрустове ложе; сім разів відміряй, а раз відріж; буде й на нашій вулиці свято; зметати на живу нитку; заварити кашу.
Ідіомами (від гр. idioma) називаються стійкі словосполучення, що виражають єдине поняття. Вони втратили свою внутрішню форму на іншу мову, як правило, дослівно не перекладаються: вскочити в халепу; була на була; море по коліна; замилювати очі.
Порівняння – це вид простого тропа в якому одне явище як поняття виявляється шляхом зіставлення з іншим явищем. Цього типу фразеологізми цінні тим, що в них безпосередніше відбиваються особливості життя і побуту носіїв мови: чистий, як сльоза; їсть, як іржа залізо; мов у воду опущений; крутиться, як муха в окропі: білий, як стіна (як крейда, як глина як молоко, як сніг).
Прислів’я – це виражений реченням народний вислів повчального змісту, що передає узагальнений суспільний досвід або формулює життєву закономірність: щире слово, добре діло душу и серце о6ігріло; обпікся на молоці, то и на воду студить; не копай під кимсь ями, бо сам у неї впадеш; вік живи, вік учись.
Приказка – це стійкий вислів, який відзначається лаконічною будовою и використанням образної виразності, але не формулює певної закономірності чи правила: у страху очі великі; і стіни вуха мають; ні сіло не впало; м’які слова і камінь крушить.
Крилаті вислови – часто повторювані словесні формули, джерело яких може бути встановлене: голос волаючого в пустелі; лиш боротись – значить жить!; посипати голову попелом. До них належать вислови видатних політичних діячів та істотних осіб, цитати з творів письменників з античної літератури тощо: Драконівські закони; і чужому научайтесь; неопалима купина.
Афоризм – виражає в стислій формі яку-небудь узагальнену думку. Це може бути прислів’я, приказка, крилатий вислів, народнопоетична формула та інші фразеологізми, які набувають афористичності у мовлені: і в наше віконце загляне сонце; хто шукає, той знайде; через терни до зірок; хутка казка мовиться, та не швидко діло робиться.
Каламбур – фігура мовлення, яка полягає в гумористичному використанні багатозначності слова або звукової схожості різних слів: кому весілля, а курці – смерть; на Миколи та ніколи; далеко куцому до зайця; на городі бузина, а в Києві дядько; де раки зимують; далеко ще чуприні до лисої голови.
Професійні вислови – це стійкі словосполучення або речення, що внаслідок переосмислення вийшли за межі мови професійних груп і набули образного звучання: грати першу скрипку; брати в шори; підрізати під корінь; закручувати гайки; увійти в роль; дати зелену вулицю; і кінці в воду.
Народнопоетичні включення – стійкі мовні моделі, які вживаються як зачини чи кінцівки в народній творчості у вигляді рефренів, евфемізмів: багато що казати, та мало слухати; як задумав, так і зробив; хай йому земля пером; у добрий час сказати, а в лихий помовчати; бодай тебе добро не минуло; вічна пам’ять. Це переважно народні побажання, заклинання, обіцянки, клятви, вітання. Перенесені у незвичну для них мовну ситуацію, вони надають ліричності, невимушеності, плавності викладу.
Вислови термінологічного характеру стають фразеологізмами, коли вони виходять за межі своєї термінологічної системи и набувають переносного значення: питома вага; зійти з орбіти; вийти на фінішну пряму; поставити на лінійку готовності; тримати руку на пульсі; кінська сила; міжнародний клімат; поставити наголос.
Фразеологія української мови – це и багатство й окраса. Більшість фразеологізмів має образне значення й використовується як прикраса або надає соціальної оцінки тексту.
КЛАСИФІКАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ
У сучасному мовознавстві відомі кілька типів класифікацій фразеологізмів, які прийнятні й для української фразеології. За семантичною злитістю компонентів розрізняють: а) фразеологічні зрощення, б) фразеологічні єдності, в) фразеологічні сполучення (класифікація В. В. Виноградова). До них додаються ще фразеологічні вислови (за класифікацією М.М.Шанського).
Фразеологічні зрощення – це сталі словосполучення, зміст яких не можна зрозуміти із значень окремих компонентів, що входять до складу фразеологічної одиниці: піймати облизня; терпець увірвався; ні в сих ні в тих; теревені правити; нині отпущаєщи.
Фразеологічні єдності – стійкі словосполучення, зміст яких певною мірою зумовлений значеннями слів-компонентів: тримати камінь за пазухою; ложка дьогтю в бочці меду; намилити шию; стерти в порошок; замилювати очі; зробити з мухи слона; загрібати жар чужими руками. Це переважно ідіоми, що утворилися з вільних синтаксичних словосполучень: дати перцю; дати гарбуза; обмити руки; море по коліна; не всі дома; не по конях, то по голоблях; розводити руками та інших – унаслідок образного переосмислення.
Фразеологічні сполучення – стійкі вислови, до складу яких входять слова з вільним і фразеологічно зв’язаним значенням. У них цілісне значення випливає з семантики окремих слів: здобути перемогу; делікатне питання; насупити брови; згорати з сорому; зачепити за живе; важка вода; бронхіальна астма; брати участь; вжити заходів.
Фразеологічні вислови — це стійкі звороти мови, які семантично не діляться і складаються з слів із вільним значенням, але в процесі мовлення відтворюються як сталі мовні одиниці. До них належать фразеологічні вислови комунікативного типу (речення). Це прислів'я, приказки, крилаті вислови, народні порівняння тощо: дівка не без щастя, козак не без долі; на словах медок, а на серці льодок; величається, як заєць хвостом; бідний, як церковна миша; мовчання – знак згоди; шукайте – і знайдете! Фразеологічні вислови номінативного типу – це мовні кліше, виражені переважно простим словосполученням: пленарне засідання, ринкові відносини, звітно-виборна кампанія, охорона здоров’я, золоті руки, трудові успіхи, чорне золото, ядерна безпека, охорона навколишнього середовища та ін. За походженням (етимологією) фразеологізми поділяються на:
 Сталі вислови з народної мови (побутового народного мовлення, анекдотів, жартів тощо): сам не гам і другому не дам; світ зав’язати; рука руку миє; як горохом об стіну; про вовка помовка; вивчився на собак брехати; обоє рябоє; тільки сир відкладений добрий; кирпу гнути; стати на ноги; ні з рота мови, ні з носа вітру. Сюди належать прислів'я і приказки.
 Професіоналізми, що набули метафоричного вжитку: чорним по білому; прясти на тонку; лити воду на млин; зняти полуду з очей; стригти під один гребінь; закласти фундамент; відігравати роль; зводити до спільного знаменника; знімати стружку; на космічній швидкості; дати гарантію; підкласти міну; гірка пілюля; вимушена посадка; спіймати на гачок.
 Переклади з інших мов або запозичення фразеологізмів без перекладу: ставити крапку над і; дивитися крізь пальці; від колиски до могили лиш один маленький крок; розумній голові досить сказати одне слово (польське);
 Вислови з античної культури: гордіїв вузол; прокрустове ложе; піррова перемога; Діоген у
бочці; авгієві стайні; між Сциллою і Харибдою; Кастильське джерело, не можна двічі увійти в ту саму річку.
 Біблійні та євангельські вислови: не одним хлібом живе людина; лікарю, вилікуй себе самого; козел відпущення; пісня пісень.
 Вислови відомих людей (афоризми, цитати) – іскра вогню великого; за всіх скажу, за всіх переболію; за вашу і нашу свободу; нове життя нового прагне слова та ін.
Із стилістичного погляду фразеологічні одиниці групуються на розмовно-побутові, які переважають в усному мовленні та художній літературі: вродися та й вдайся; казці кінець –
ділу вінець; як тіло без душі; іти світ за очі; аби день до вечора; мороз пройшов поза шкірою; ряст топтати; скільки вовка не годуй, той все у ліс дивиться. Другу групу становлять народнопоетичні фразеологізми. Це такі, як: при битій дорозі; голубе сивенький; нехай його лихий візьме; будь здорова, як вода, а багата, як земля, а щаслива, як весна; щоб я так здорова була; хай наші вороги плачуть; не так склалось, як гадалось. В окрему групу виділяються книжні фразеологізми, які використовуються переважно в писемній формі наукового, офіційно-ділового, публіцистичного та художнього стилів: болючі проблеми; заходи адміністративного впливу; зійти з орбіти; коефіцієнт корисної дії; питома вага та ін. Є й інші класифікації, в яких ураховано семантичні й стилістичні відтінки (класифікація І.Г.Чередниченка).

СИСТЕМНІ ЗВ'ЯЗКИ У ФРАЗЕОЛОГІЇ
У фразеології, як і в лексиці, спостерігаються системні зв'язки, тобто фразеологічна одиниця може вживатися в кількох значеннях, вступати в омонімічні, синонімічні, антонімічні відношення.
На відміну від слів, багатозначність фразеологізмів обмежена і має свої специфічні особливості, які обумовлюються ступенем семантичної цілісності, структурно-семантичною залежністю окремих компонентів стійких словосполучень. Наприклад, крутити голову може означати 1) захоплювати кого-небудь, закохувати і 2) збивати з пантелику, говорити неправду: «Чи захоче Тоня із ним дружити? Адже їй одне задоволення – крутити голови хлопцям...» (О. Гончар); «Мені теж довго голову крутили з пасікою» (М. Стельмах). Критерієм розрізнення значення фразеологізму є словесне і фразеологічне оточення, в якому значення фразеологізму конкретизується.
Омонімія у фразеології менш поширена, ніж полісемія, адже більшість фразеологічних одиниць в українській мові однозначна. Сама суть фразеологізму полягає в тому, щоб мінімальною кількістю слів відтворити глибину явища, факту.
Фразеологічні вислови (прислів'я, приказки, крилаті слова, порівняння) переважно однозначні: біла ворона; як дві краплі води; хто високо літає, той низько сяде. Тому значення
фразеологічних одиниць може змінюватися тільки під впливом контексту. Саме мовне оточення дає можливість виявити у фразеологізмі землі під ногами не чути кілька значень, наприклад: 1) втікати, 2) бігти, 3) у розпачі йти, 4) бути молодим, бадьорим.
Синонімія у фразеології тісно пов’язана з багатозначністю, яка є однією з причин появи фразеологічних синонімів. Фразеологічні синоніми – це ряд фразеологічних висловів, які, виражаючи одне і те ж поняття, відрізняються один від одного експресивно-смисловими відтінками або тим, що належать до різних функціональних типів мовлення. Напр.: старанно працювати – засукавши рукава (інтенсивно), не накладаючи рук (невтомно), у поті чола (тяжко заробляючи). В ролі домінанти тут виступає окреме слово або вільне словосполучення, бо кожний фразеологізм має вже в собі заряд експресії. Семантичні відмінності між членами синонімічного ряду можна легко виявити. Багаточленні синонімічні ряди утворюють прислів'я та приказки. Наприклад, із значенням «діти схожі на батька»: який батько, такі його й діти, яке дерево, такі його квіти; яка хата, такий тин, який батько, такий син; які мамка й татко, таке й дитятко; яка мама, така сама; яке дерево, такий клин; яке коріння, таке й насіння; яке зіллячко, таке і сім’ячко; яка щепа, така яблуня; яка яблунька, такі й яблучка та ін. Можливе використання синонімічного ряду в художньому чи публіцистичному творі. Так, у М. Стельмаха: «На другий день уже було відомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночі ні разу не бухикнув. Тому дід зауважив, що я одчайдух і весь удався в нього, а мати сказала, що в оглашеного. Після цього ми з дідом перезирнулись, усміхнулися, мати посварилась на мене кулаком, а бабуня вирішила повести свого безклепкого внука до церкви. Там я мав і покаятись, і набратися розуму, якого усе чомусь не вистачало мені. Та я не дуже цим і журився, бо не раз чув, що такого добра бракувало не тільки мені, але й дорослим. І в них теж чогось вискакували клепки, розсихались обручі, губились ключі від розуму, не варив баняк, у голові літали джмелі, замість мозку росла капуста, не родило в черепку, не було лою під чуприною, розум якось втулявся аж у п’яти і на в’язах стирчала макітра...»
Фразеологічні синоніми треба відрізняти від фразеологічних варіантів. Під фразеологічними варіантами розуміються різновиди фразеологічних одиниць, які є тотожними за значенням, стилістичними й синтаксичними функціями, але частково відрізняються лексичним складом або порядком слів: стенати (знизувати) плечима; взяти гору (верх); брати (взяти, вбрати, забрати) в шори; кров пити (смоктати); тоді, як мертвий оживе (з гробу підніметься); в одну дудку грати і під одну дудку грати та ін.
Іноді фразеологізми настільки розходяться за своїми значеннями, що стають антитезою один до одного: метати (кидати) очима блискавки означає 1) сердитись, гарячкувати! 2) кокетувати. До антонімічності може привести заміна одного з компонентів, який утворює центр фразеологізму: зіп’ястися (стати) на ноги і з ніг звалитись (упасти); (зникнути) як крізь землю провалитись і (з’явитися) як із землі виринути.
У фразеологізмах-антонімах зіставляються протилежні якості чи властивості: хоч сядь та й плач, хоч стоячи реви; чуже бачить і під лісом, а свого не бачить і під носом. Вказується на трудність дії (на стіну дертися; лікті гризти; потилицю чухати) або реальну неможливість її (побачиш, як свої вуха; відбудеться тоді, як рак свисне; як мертвий оживе та ін.). Іноді поєднуються антонімічні слова за допомогою сурядних сполучників: або пан або пропав; ні сіло ні впало; ні в тин ні в ворота; ні богу свічка ні чорту кочерга. Деякі фразеологізми будуються на протиставленні, що підсилюється запереченням однієї з властивостей: не все те золото, що блищить; не хвалися язиком, а хвалися ділом; не хвали день до вечора; не кричи, а ліпше навчи.

ФРАЗЕОЛОГІЯ І МОВНІ КЛІШЕ
Під мовними кліше розуміються мовні одиниці, яким властиві постійний склад компонентів, звичність звучання, відтворюваність готових мовних блоків і водночас семантичне членування, характерне для вільних словосполучень: установити контроль; визвольний рух; патріотичне виховання; посилення боротьби із зловживаннями; мирне співіснування; дух часу; матеріальне благополуччя, ринкова економіка. Для визначення межі самого поняття береться до уваги відповідний синхронний зріз – для сучасної української мови встановлюється сучасний синхронний зріз. Поява кліше зв’язана з частотністю й повторюваністю ситуацій. За цих умов навколо стрижневого слова утворюється відносно постійний набір контекстуальних елементів у мовленні, що набувають звичності в називанні і звучанні. Такі сполуки слів перетворюються у стандартні. Подібно до фразеологізмів вони відтворюються в мовленні і починають функціонувати як одиниці мови. Але у них немає семантичних зсувів, як у фразеологічних одиниць, зв’язок компонентів вільний, як і у вільних синтаксичних словосполученнях. Тому такі сполучення вважають явищем перехідного типу, що поєднує в собі властивості вільного синтаксичного словосполучення і фразеологічної одиниці. Сюди зараховуються вільні синтаксичні словосполучення, які характеризуються тимчасовістю існування як готових формул мови: входити в коло інтересів, гуманний акт, екстремальна ситуація, користуватися великим попитом, перехідний період, плинність кадрів, боротьба із злочинністю, соціальна програма, захист національних меншин, ринкові відносини, мораторій на смертну кару та ін.
До мовних кліше належать конструкції, побудовані за відповідними моделями словосполучень, зрідка речень, які функціонують переважно в інформаційних жанрах засобів масової інформації й часто відтворюються у мові. Вони виконують роль стандарту, забезпечують найповнішу інформацію і економлять мовлення. Це в основному сталі словосполучення, які на сучасному синхронному зрізі актуалізуються. Такі мовні звороти внаслідок крайньої необхідності та їх важливості для комунікації починають вживатися у функції готових формул. Напр.: сфера обслуговування; підтримувати дипломатичні відносини; всенародне обговорення; ринкові реформи; факти – неспростовна річ; одержувати інформацію.

МОВНІ ШТАМПИ
На відміну від мовних кліше, які є основним будівельним матеріалом мови і становлять схему, закріплену за відповідною ситуацією, мовні штампи - це стерті, колись образні вислови, зайві слова, неточні вислови, безконечні, стилістично не вмотивовані словесні повтори, які створюють негативний стилістико-смисловий ефект. Хоч мовні кліше рідко породжують штамп, але наявність таких конструкцій не на своєму місці або багаторазове їх повторення призводить до появи штампів: «Це людина, яка брала участь в боях проти німецько-фашистських загарбників. Він брав участь у визволенні Орла, Вітебська, Мінська, Вільнюса, Києва...» (газ.). Втрата нормативності особливо помічається там, де повинна переважати індивідуальна манера письма. У такому разі без потреби в житі канцелярські вислови типу за рахунок; у зв’язку з: згідно з, в результаті: в силу; з метою та інші, іменники віддієслівного походження типу забезпечення виконання завдання негативно впливають на сприймання. Напр.: «При впровадженні внутрішньогосподарського розрахунку ефективність колективного підряду підвищується, оскільки головне завдання останнього – забезпечення отримання максимальної кількості продукції при найменших затратах» (газ.).
Головною причиною породження штампів є відсутність в авторській мові тих засобів, які допомогли б швидко, зручно й економне висловити думку. Тому й спостерігається нанизування кількох абстрактних син, розташованих поряд: питання підвищення: забезпечення виконання: здійснення завдання, виконання зобов’язання. У таких випадках найкраще один з іменників (перший) замінити інфінітивом: забезпечити виконання, виконати зобов’язання. Слово питання слід випускати. Іноді в основу таких словосполучень уводяться слова робота, боротьба, експеримент, дослідження та інші, за якими йде не властивий загальнонародній мові прийменник по. Повторюючись у багатьох словосполученнях, він також штампує мову: робота по впровадженню..., боротьба по винищенню..., експеримент по
застосуванню..., дослідження по ліквідації..., які треба замінювати словосполукою з прийменником з або зовсім змінювати (впроваджувати, винищувати, експеримент із застосування, дослідження з ліквідації).
Одні й ті самі слова-означення, що додаються часто до іменників у мовних кліше, також бувають штампами: мати велике значення; відігравати важливу роль; приділяти значну увагу;
склалися певні стосунки; викликають значний інтерес; у даний час та ін. Особливо невиразні означення певний і даний, які потрібно замінювати конкретними прикметниками та займенниками невеликий, незначний, цей.
Не сприяють чіткому висловленню думки слова або цілі вислови, що суперечать логічному зв’язку: більша половина (треба більша частина); у березні місяці; живопліт з кущів; озима пшениця, посіяна восени тощо. Штампами вважаються й логічні прокладки, якщо вони часто повторюються і не несуть ніякої інформації, наприклад: треба сказати; слід зазначити; потрібно відзначити; гадаємо та ін.
Штампи трапляються в мовленні на всіх рівнях – фонетичному, лексичному, фразеологічному, словотворчому, морфологічному і синтаксичному, тому їх виявлення і боротьбу з ними потрібно розглядати в кожному конкретному випадку.

ВЖИВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ТА ЇХ ТРАНСФОРМАЦІЯ
З фразеологічного складу української мови як один із способів найяскравішої виразності використовуються розмовні фразеологічні одиниці. Це пояснюється тим, що більшість фразеологізмів належить до розмовних. Рідше трапляються книжні або просторічні. Залежно від ситуації чи контексту автори по-різному вживають їх, видозмінюючи чи залишаючи без зміни структуру і значення.
Для введення в контекст фразеологічної одиниці без зміни структури часто послуговуються вставними словами і реченнями, допоміжними словами, сполучниками, частками тощо:
«Апетит, як відомо, приходить під час їди» (журн.); «Прямо-таки захоплює спритність головного інженера: однією рукою він підписує документи на впровадження раціоналізації, а іншою – заборону на виплату авторам законної винагороди. Виходить щось на зразок дволикого Януса» (газ.). Можуть вводитися фразеологізми й без допоміжних засобів. Так, ідіоми безпосередньо вплітаються в канву речення як головні чи другорядні його члени, необхідні для повноти висловлення думки: «Ну, все, -- подумав тоді Микола Федорович, – це здається, з пожежниками владнав». Подумав і... палець об палець не вдарив, аби виправити становище» (газ.).
Прислів’я, приказки, різні сентенції, крилаті вислови вводяться в текст як висновок, підсумок у кінці твору чи абзацу, тому часто виступають наскрізними образами. Їм властива більша граматична самостійність, хоч семантикою вони тісно зв’язані з контекстом: «Радість відчуття, що ти відтепер господар новенької квартири, перемагає все. Перемелеться – борошно буде» (газ.).
У функціонуванні фразеологічних одиниць найвиразніше виявляються зображувально-емоційна і зображувально-змалювальна функції. Зображувально-емоційна функція допомагає
авторові виявити свої почуття, ставлення до фактів, подій і викликає відповідні емоції у читачів. Зображувально-змалювальна функція фразеологізмів в авторській мові сприяє наочності у вираженні думок і почуттів, які майстер слова прагне передати у формі образних уявлень. Особливо часто трапляються фразеологічні одиниці в різних авторських відступах, які служать поглибленню теми оповіді, дають можливість заволодіти читацькою увагою: «Деякі прописні істини тут виглядають прямо таки загадково. А інколи повороти чудодійства такі круті, що до абсурду доводять. Істину з пантелику збивають» (газ.). У мові персонажів, крім зображувально-оцінної функції, фразеологічна одиниця виконує ще і функцію мовної характеристики чи мовного викриття. Тому в діалогах переважають розмовні, просторічні, розмовно-професійні фразеологізми, яким властива емоційність і оціненість. Напр.: « – І ви з ними за одну компанію, – відповів правдолюб. – Нічого, я ще підберу фактиків і виведу всіх на чисту воду.
Можете не сумніватися: виводитиме...» (журн.).
Крім уведення в текст фразеологічних одиниць без зміни семантики і структури, сильний стилістичний ефект художники слова досягають шляхом видозміни і перетворення фразеологізму. З погляду стилістики така трансформація (від лат. transformatio – зміна, перетворення) необхідна для того, щоб оновити семантику і структуру фразеологізмів, аби не стерся фразеологічний образ. Автори часто вдаються до індивідуально-авторського перетворення фразеологізмів, яке відбувається під впливом актуалізації. Від автора вона вимагає такої перебудови семантики і структури, за якої зберігається співвіднесеність з номінативним, вихідним фразеологізмом.
Існує ряд прийомів перетворення фразеологічних одиниць. Семантичні перетворення містять у собі два різновиди – з навмисним обігруванням прямого лексичного значення окремих компонентів фразеологізмів та зіткнення чи протиставлення вільного і фразеологічного значень у словосполученні або реченні. В такому разі створюється фразеологічний каламбур як один із виразних засобів комічного. Під фразеологічним каламбуром розуміється така фігура мовлення, при якій з метою гумору чи сатири використовується фразеологічна одиниця як семантичне цілісне, нерозкладне і як вільне словосполучення. Сюди ж зараховуються й ті, у яких тільки одне слово як компонент фразеологічної одиниці сприймається в прямому значенні.
Часткове перетворення семантики фразеологічної одиниці полягає в тому, що залежно від контексту на перший план виступає то пряме, то переносне значення, причому переважає одне з них у конкретному контексті: «Словом, діло закрутилося не на жарт. Узгодили його у різних міністерствах, поставили до відома різні відомства. А коли почули підбадьорююче: ламайте, звичайно ламайте старе, віджило, те, що заважає рухатись уперед, – то взяли та й зламали. І не якусь там допоміжну хижку, а один із провідних цехів» (і аз.).
Повне семантичне перетворення фразеологічної одиниці можливе за умов, коли в мові існує вільне словосполучення, від якого утворився фразеологізм. Несподіване їх зіткнення при відповідній ситуації дає комічний ефект. Таке зіткнення відбувається у вузькому чи широкому контексті авторської мови або мови персонажа. Іноді цей прийом використовується одночасно і в мові персонажа, і в авторській, що дає можливість реалізувати словосполучення в двох планах – фразеологічному і вільному. Напр.: « – Можемо тебе, друже, на руках носити, в президію обирати, портрет твій у цеху повісити, а виплатити тобі гроші, вибачай, не можемо... І пішло, закрутилося. Замість того, щоб новаторів справді на руках носити, їх спровадили в суд, почали дивитися на них, як на користолюбців і порушників спокою» (газ.).
Сатиричне відображення дійсності вимагає створення комічного ефекту, який оголював би внутрішні суперечності явищ, подій. Сама суть комізму полягає в тому, що ці суперечності виражають невідповідність між явищами, котрі існують в дійсності, й тими, на що вони претендують, за що себе хочуть видати. Саме вони й створюють у мові невідповідність прямого й переносного значень фразеологічної одиниці при каламбурі, допомагають глибше розкрити суть фактів і явищ, виявити їх потаємні зв’язки, часто приховані й несподівані. Цьому сприяє зміна не тільки семантики, а й структури фразеологізмів, яка полягає в заміні або випущенні компонентів, поширенні лексичного складу, контамінації чи руйнуванні структури фразеологічної одиниці.
Найчастіше майстри пера вдаються до заміни компонентів фразеологічної одиниці, зберігаючи її внутрішню форму: «І все ж насмілюсь запитати у відповідальних будівельників: а може, вустами підлітка глаголить істина? Як думаєте, шановні читачі?» (газ.). Ефект несподіваності створюється при заміні компонента фразеологічної одиниці антонімом: «Крива боротьби з цим лихом низько впала. Бо торік аж трос сіло в калошу, а в нинішньому тільки один (поки що)... Думаєте, хтось репетував: «Миколо, отямся, май клепку в голові!» Аби не так!» (газ.). Іноді компонент замінюється паронімом і викликає своєю несподіваністю комічний ефект: «Гріхом неспасенним було б твердження, що про все це ніхто не знає і не знав. Навпаки! Виявляється, тут не сиділи, склавши руки. Точніше – склавши ручки. Народжувалися постане ви, розпорядження, рішення (газ.).
Відоме ще поширення компонентного складу фразеологічної одиниці як один з проявів формальної збитковості. При експлікації, тобто розгортанні, у фразеологізмі значення його, як правило, залишається тим самим, додаткові компоненти лише підсилюють експресивність сполучення. Внаслідок поширення компонентів відбувається Їх уточнення, підсилення експресії фразеологічної одиниці, актуалізується її внутрішня форма. Серед різних видів такої трансформації частіше вживається атрибутивний, тобто один з компонентів фразеологізму поширюється за рахунок конкретного означення, яке додається до іменника: « – І чому губителів природи ніхто не вдарить як слід по руках? – запитують інші. Риторичні ці оклики чуються вже не рік і не два. Та що з того? Браконьєрська совість непробудно спить. А по шкідливих руках вдарити ніяк, бо нікого досі не схоплено... за шкідливу руку...» (газ.).
До експлікації належить контамінація фразеологічної одиниці. Вона широко використовується в художніх творах, особливо у сатирі. Найчастіше при ній поєднуються сталі словосполучення, які починаються з того самого слова: « І от ми на порозі відкриття: кров смокче з людей самка. І от саме цю двокрилу кровопивцю ми сьогодні, як ніколи, вивчаємо озброєним до зубів оком» (журн.). Можуть зв’язуватися два фразеологізми в один послідовно: останній компонент першого збігатися з початковим другого: «А як же гроші? – запитаєте ви. Оті тисячі... їх просто викинули на вітер, що гуляє в голові витязя. І якби тільки в голові витязя...» (журн.).
Поряд із поширенням компонентів фразеологічної одиниці чи всього її складу, об’єднанням кількох фразеологізмів широко відоме скорочення, тобто зменшення числа компонентів (еліпсис). Воно наявне і в мові, і в мовленні. У мові скоротилися прислів’я, приказки та інші фразеологічні одиниці. Напр.: про вовка помовка (а вовк до хати); око за око (зуб за зуб); собака на сіні (лежить, і сам не їсть, і худобі не дає); ні сіло, ні впало (дай, бабо, сало); чужими руками (жар загрібати легко); (пройшов) крізь вогонь і воду; гріш ціна (в базарний день); ні слуху ні духу (не чути); рука руку миє (і обидві білі живуть); (богові – богове) кесарю – кесареве; ні в зуб ногою (не вштовхнеш); говорила – балакала (та все чортзна-що); заварити кашу (заварив кашу, то й розхльобуй) та ін. Їх легко відновити, бо ще відомі усічені частини.
У сатиричних творах такі фразеологічні одиниці вживаються еліпсованими. Імпліцитність, тобто нерозгорненість, приводить до узагальнення змісту, немотивованості фразеологічного образу і мовної економії: «А далі його раптом потягло на музику: став, ні сіло, ні впало, музикантом у ресторані, потім – електриком у філармонії...» (журн.).
Іноді спостерігається поєднання кількох прийомів зміни структури фразеологічної одиниці, від чого, природно, змінюється її значення. Трансформоване прислів’я ложка дьогтю псує бочку меду змінило структуру і семантику. В контексті воно конкретизувалося, пристосовуючись до нього, і змінило значення: «Вимальовуючи портрет перекопаного хапуги, який на очах широкої публіки натоптує кишені державною готівкою, він замішував фарби за перевіреним рецептом: до чайної ложечки правди додавав відро брехні, припущень, вигадок» (журн.).
Таке поєднання різних стилістичних прийомів звичайно наявне в творах досвідчених майстрів слова. Воно допомагає донести свої ідеї до читачів чи слухачів, вплинути на їхні емоції.
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Швидке замовлення
Тема:
E-mail *:
Тел.:

Форма входу
Логін:
Пароль:
Поділитись з друзями
Приклади наших робіт
Callback Callback
Імя *:
Тел. *:
E-mail:

Публікації
Календар
«  Червень 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
 
Заказать диплом | Заказать курсовую | Заказать диссертацию | Заказать контрольную | Заказать отчет
 
 
Created by QuotiK and Belfegor
"Global Information Corporation"
© 1998-2017 All rights protected